Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій. У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей. Методи музичної терапії можна розподілити на активну (експресивну) і пасивну (рецептивну).

Музикотерапія як активна — це коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати. Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші. Так, ритмічні завдання, які надаються дітям у дитячому садку, допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності. Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються дітям. На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, пронизаються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі. Особливість елементарного музикування в тому, що всі діти мають можливість проявити себе творчо. Діти стають творцями легко та із задоволенням, з радістю. Користуються можливістю не використовувати те, що існує, а вигадують самостійно. Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам’ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фізичного і психологічного здоров’я, доброзичливого ставлення до людей, навколишнього світу. Дітям на заняттях із музикотерапії ми пропонуємо ігровий матеріал для розвитку тактильного сприйняття (м’які іграшки, ґумові іграшки за методикою М.Монтессорі). У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий під час слухання пісні “Конячка” О.Тимчивої; спокійний, доброзичливий під час слухання пісні “Кішка” Ан. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її під час повторного прослуховування. Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика — і найпростіші співзвуччя, і складні образи — насамперед сприймається чуттєво.

Дітям на другому році життя ми пропонуємо дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на третьому році життя музично-дидактичні ігри дещо ускладнюються. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад: у грі “Чий будиночок?” дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини. Виконанню поставлених завдань із музикотерапії сприяє програмний репертуар. Для дітей на другому році життя він складений із контрастних за характером творів, нескладних за змістом, які відбивають яскраві, близькі дітям образи (“Ах, вы, сени” — російська народна, спокійна “Колискова” М. Красева, “Конячка”, “Автомобіль” М. Раухвергера). Дітям на третьому році життя пропонується складніший репертуар. У ньому пісні, що відображають явища природи (“Осіння пісенька” Ан. Александрова, “Зима пройшла” Н. Метлова), близькі й зрозумілі дітям образи (“Заинька” М.Красева, “Лялька” М. Старокадомського), народні мелодії, інструментальна музика.
Важливим елементом музикотерапії є виразне виконання музичного твору. Разом із тим під час роботи необхідні наочні прийоми, що залучають дитину до музики, — показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорово сприйманий образ сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. Із цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.

У своїй роботі ми використовуємо прийом групової вокалотерапії. Співи — це важливий метод активної музикотерапії, група дітей розташовується в замкнутому колі, ведучий співає разом з дітьми. Пісні підбираються відповідно до настрою групи. З метою формування оптимістичного і життєствердного світогляду дошкільнят, гармонізації їхнього внутрішнього світу, вміння радіти життю в дитячому садку музичним керівником разом із вихователями за допомогою спеціально відібраної музики були розроблені сеанси практичної музикотерапії. Сеанс “Доброго сну” — де зібрані колисанки у виконанні Віктора Непомнящего, Ірини Горбатюк, тріо “Либідь”, Лідії Михайленко, Ніни Матвієнко. Слухаючи музику цього сеансу, діти швидко засинають їм сняться гарні сни. Колисанка — це музика з повільним темпом і чітким ритмом. Гіперактивним дітям цей сеанс заспокоює нервову систему.

Сеанс “Доброти” — цей сеанс містить музичні композиції зі старих добрих мультфільмів, музично-літературні композиції за дитячими казками, де звучать голоси казкових персонажів, пісні: “Большой секрет для маленькой компании”, “Настоящий, верный друг”, “Если добрый ты”… Ці пісні й сьогодні зігрівають любов’ю дитячі душі, вчать добрим, чесним і миролюбним відносинам з тими, хто оточує.

Сеанс “Наші друзі” — відбірка пісень про наших маленьких друзів — тварин та комах: “В траве сидел кузнечик”, “Два веселых гуся”, “Песня овечек”, “Песенка Муренки”, “Лесной олень”… Пісні минулого й сучасності втілюють душевну гармонію, демонструють еталони доброго, чуйного ставлення до братів наших менших.

Сеанс “Усмішки”. Усмішка — це духовний дар, вона дає кожному наснагу і примножує духовні здобутки. В цьому сеансі зібрані веселі, яскраві, мажорні пісні. Ці пісні створюють позитивний настрій, надають відчуття радості, віру в добро.

Сеанс “Звуки природи” — так звана екологічна музика. Усі звуки, що існують в природі, чинять підсвідомий вплив на психіку людини. Благотворно впливає шум листя і спів птахів — діти розслабляються і зливаються з природою. Шум хвиль позитивно впливає на емоційний стан дитини. Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.

Але найголовніше — це “школа почуттів”, що формується завдяки особливій властивості музики — викликати співпереживання слухачів.

Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності. Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.

Музичний розвиток дітей дошкільного віку

План

1.Перша молодша група (від двох до трьох років)

2.Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)

3.Середня група(від чотирьох до п’яти років)

4.Старша група(від п’яти до шести років)

1. Перша молодша група (від двох до трьох років)

1.У цьому віці у дитини вже проявляються естетичні почуття при сприйнятті музики, підспівуванні, участі в грі або танці і виражаються в емоційному відношенні дитини до власних дій. Тому пріоритетними завданнями стають розвиток уміння вслухуватися в музику, запам’ятовувати і емоційно реагувати на неї, зв’язувати рухи з музикою в музично-ритмічних рухах.

Музичний розвиток дітей здійснюється на заняттях і в процесі культурно-побутовій діяльності, а також в повсякденному житті.

Як правило, музичні заняття складаються з трьох компонентів.

Ввіодна частина. Музично-ритмічні вправи. Мета — настроїти дитину на заняття і розвивати навички основних і танцювальних рухів, які будуть використані в танцях, танцях, хороводах.
Основна частина. Слухання музики. Мета — навчити дитину вслухуватися в звучання мелодії і акомпанементу, що створюють художньо-музичний образ, і емоційно на нього реагувати.

Підспівування і спів. Мета — розвивати вокальні завдатки дитини, учити чисто інтонувати мелодію, співати без напруги в голосі, а також починати і закінчувати спів разом з вихователем.

У основну частину занять включаються і музично-дидактичні ігри, спрямовані на знайомство з дитячими музичними інструментами, розвиток пам’яті і уяви, музично-сенсорних здібностей.

Завершальна частина. Гра або танець. Мета — доставити емоційну насолоду дитині, викликати почуття радості від здійснюваних дій, інтерес і бажання приходити на музичні заняття.

Заняття проводяться двічі в тиждень, і їх тривалість складає до 15 хвилин. На заняттях використовуються колективні і індивідуальні методи навчання, здійснюється індивідуально-диференційований підхід з урахуванням можливостей і особливостей кожної дитини.

Сприйняття музики

Музичний керівник, розвиваючи інтерес до музики, перед кожним виконанням твору розповідає про те, що він виконуватиме, про що говориться в творі; привчає дітей до того, що кожен музичний твір має назву і характерне звучання. У першій половині року діти краще сприймають вокальні твори завдяки тому, що в них поєднуються і яскрава музична основа художнього образу, і художнє слово.

Перед початком прослуховування нової пісні слід підвести дитину до її сприйняття, настроїти на те, що він зараз почує. Наприклад, планується заспівати пісню «Кішка», муз. Ан. Александрова, сл. Н. Френкель. Педагог показує іграшкову кішку, дає можливість розглянути її, погладити, згадати, як вона «нявкає», і тільки після цього пропонує послухати пісню про те, як «Кішка просить молочка». При цьому необхідно запропонувати дітям показати, як вона це робить.

Формування інтересу до сприйняття музики і стійкої уваги багато в чому залежить від того, чи уміє музичний керівник поставити завдання перед дитиною, наскільки вона посильна і здійснима. З метою розвитку умінь вслухуватися в слова і мелодію пісні, музичний акомпанемент і музичні характеристики можна показати виконання пісні на різних інструментах.

На третьому році життя малюки з цікавістю слухають інструментальну музику, для якої характерні багаті виразні засоби і яскраві образи. Зазвичай діти швидко запам’ятовують її. Приблизно на третьому занятті малюки дізнаються мелодію і можуть відповісти на питання: «Про що цей твір»? Для формування основ музичної культури в цьому віці вже можна використовувати методи контрастних зіставлень, які сприяють активізації емоційної чуйності і розвитку мислення.

Метод контрастних зіставлень дозволяє використовувати твори з однією назвою, але що створюють різні художні образи; одного жанру і різних жанрів, що поєднують спів і інструментальний супровід. Так, наприклад, на початку звучить російська народна пісня «Півник», а потім латвійська народна мелодія «Півник».

При сприйнятті музики важливо викликати активність дитини, яка проявляється в пізнаванні музичних творів, прояві позитивних емоцій, здатності підібрати до музики іграшку, ілюстрацію.

Особливим видом слухання музики є оповідання з музичними ілюстраціями. Методика проведення такого виду слухання припускає, як правило, роботу зі знайомими творами, але іноді можна включати і нові, але не більш одного-двох. Музичний керівник спочатку дає словесний, а потім музичний образ, обов’язково включаючи завдання на активізацію музичної пам’яті, уяви і музичної творчості. Цей вид слухання музики проводиться як розвага або на початку заняття, коли дитина ще не стомлена і яскраво сприймає те, що відбувається.

Спів і підспівування

Вони мають особливе значення, оскільки припускають активну музичну діяльність самих дітей, але для цього необхідно дотримувати ряд правив. Пісні мають бути цікавими за змістом, простими по побудові мелодії, легенями по вимові тексту і короткими з фразами, що повторюються. Перед розучуванням нової пісні діти повинні почути її у виразному виконанні, щоб у них з’явився інтерес до цієї пісні.

При розучуванні пісні музичний керівник, прагнучи полегшити дітям сприйняття, чітко вимовляє усі слова, при цьому артикуляція не має бути утрируваною, інакше хлопці, наслідуючи педагога, стануть її копіювати. Педагог хвалить дітей за те, що вони стараються підспівати; заохочує тих, які доки не співають, але вже готові до підспівування, тобто губами артикулюють слова. Можна погладити дитину по голові і сказати «молодець», «розумниця».

Необхідно поступово підводити дітей до узгодженого співу. Якщо стрункий спів доки не виходить, то переривати їх не слід. Краще дати малюкам доспівати до кінця, а потім повернутися до тих фрагментів, де дружного співу не вийшло.

При формуванні уміння чисто передавати звучання мелодії необхідно запропонувати спочатку дитині заспівати разом з музичним керівником, при цьому дорослий від разу до разу співає все тихіше, щоб дати дитині можливість співати самостійно і чисто. Досвід показує: малюки співають чистіше, якщо розучують пісню з голосу без музичного супроводу. При розучуванні пісні використовуються різні методичні прийоми: пояснення, показ, гра і т. д.

Доцільно включати пісні в різні форми роботи з метою створення пісенного репертуару.

Ігри і ігрові вправи

Діти цього віку, граючи, із задоволенням виконують ролі птахів, тварин, передаючи особливості їх звичок. Для розширення сюжету гри слід використовувати музичний супровід. Діти, вслухуючись в музику, вже здатні передати особливості її характеру, але ще потребують підтримки дорослого. Перед проведенням гри використовується музично-руховий показ рухів, який проводиться з метою уточнення того, чому в даний момент слід поводитися таким чином, а не інакше. Передавати художній образ дітей учать поступово. Якщо у них щось не виходить, можна відпрацьовувати ці моменти за допомогою спеціальних тематичних вправ.

Новими для дітей є побудова в круг і рух по кругу. Навички, необхідні для цього, будуть сформовані згодом. Поки ж йдеться про те, що дітей починають привчати робити такі побудови.

Музично-ритмічні рухи

Щоб добитися ефективних результатів в розвитку музикально- ритмічних рухів, необхідно ширше використовувати наслідування з боку дітей діям дорослого. Педагог звертає увагу дітей на те, що починати рухатися потрібно з початком звучання музики, а закінчувати — з її закінченням; учить виразно виконувати рухи, відчувати контрастність звучання музики і відповідно до неї міняти рухи. Після того, як діти засвоять рухи танцю, зміст і дії в грі, їм надається самостійність (дорослий надає допомогу тільки тим, хто її потребує).

Музыка повинна звучати і в повсякденному житті дітей в дитячому саду, в процесі окремих режимних моментів, в ході занять, під час самостійної діяльності, при розвагах і на святах. Наприклад, малюки лягають спати (під час денного сну), а вихователь наспівує їм колискову або, коли малюки збираються на прогулянку, співає їм улюблену веселу пісеньку. Нерідко музичний супровід використовується на заняттях по образотворчій діяльності і фізичному вихованню.

До трьох років у дітей проявляється музично-емоційна активність: вони вже називають улюблені пісні до початку музичного заняття, просять зіграти їх або заспівати, тим самим налаштовуючись на слухання. Дізнаються знайомі пісні по фортепіанному вступу. З цікавістю слухають оповідання педагога, що супроводжуються музичними ілюстраціями, запам’ятовують музику і дізнаються, про якого персонажа або епізод вона «говорить». Діти голосно сміються, дають поради персонажам комічних сценок, що розігруються дорослими; охоче грають в хованки і піжмурки з музичним керівником; «допомагають» (по одному або по двоє-троє) дорослому співати пісні, виражаючи задоволення від своєї участі в співі; швидко запам’ятовують і відтворюють відповідно до музики нові рухи, показані дорослими. До кінця року в танцювальних рухах і груповій маршировці з’являється ритмічність.

В процесі самостійної діяльності або гри діти намагаються витягати звуки з музичних інструментів, на яких грає музичний керівник в їх присутності. Відтворюють рухи, розучені на музичних заняттях, наспівуючи при цьому знайому пісню, і доповнюють зорові враження піснею відповідного змісту.

2. Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)

Розвиток дітей цього віку дозволяє проводити планомірну роботу по формуванню основ музичної культури на заняттях і в процесі використання музики в повсякденному житті, а також в ході культурно-дозвільної діяльності.

Музичні заняття мають ту ж структуру (ввідна частина, основна і завершальна), що і в першій молодшій групі, і проводяться двічі в тиждень. Заняття можуть бути різних видів: типові, тематичні, домінантні, комплексні і інтегровані.

Музичному керівникові слід пам’ятати: будь-яке музичне заняття повинне навчати і розвивати дитину, а головне — формувати його базову культуру. Музичні заняття включають слухання, спів, музично-ритмічну і ігрову діяльність. Педагог повинен створити естетично-розвиваюче середовище, сприяюче цілеспрямованому навчанню, розвитку і що викликає у хлопців інтерес до того, що вони роблять.

Будь-яке музичне заняття буде успішним, якщо воно продумується заздалегідь музичним керівником, а вихователь знайомий з матеріалом, який даватиметься дітям і відповідає вимогам програми. Знання, уміння і навички, що формуються таким чином, сприяють розвитку музичних здібностей дітей. Дотримується послідовність в розучуванні матеріалу, забезпечується взаємодія усіх видів музичної діяльності. Використовуються різні методичні прийоми, вибір яких залежить від етапу розучування музичного твору.

Слухання музики

Слід виходити з того, що діти вже мають деяку навичку в цьому виді діяльності. Сприйняття музики стає емоційнішим і диференційованим. Твори, пропоновані для слухання, за своєю музичною характеристикою мають бути яскраво емоційними. Їх краще давати попарно: спочатку з різко контрастним характером, потім — з менш яскраво вираженим. Дітей учать порівнювати твори, для чого доцільно прослуховувати їх кілька разів; підказують відповідні епітети для їх характеристики. Перше прослуховування — це знайомство з твором і його естетичне сприйняття в цілому. Друге і третє прослуховування — це сприйняття музичного твору з детальнішим обговоренням характеру і змісту, виконання найбільш яскравих фрагментів. На наступних заняттях діти, як правило, вже дізнаються твір по вступу, ув’язненню і окремим фрагментам.

З метою вдосконалення уміння вслухуватися в музику педагога наслідує більше уваги приділяти виразному, грамотному виконанню музичного твору. Із самого початку слідує привчати дітей слухати музику.

Музично-дидактичні ігри

У цій групі вони ширше, ніж раніше, використовуються з метою розвитку музичного слуху і сенсорних здібностей. Музичний керівник знайомить і розучує гру, потім діти учать гру разом з вихователем. На останньому етапі діти вже можуть грати самостійно, проявляючи ініціативу, а дорослий сприяє тому, щоб гра увійшла до їх повсякденного життя.

Спів

Будучи яскравою і образною формою музичної діяльності, спів сприяє поглибленню представлень дітей про навколишню дійсність. Це найбільш доступний дітям вид музичної діяльності, що розвиває уміння сприймати музику, а також музичні здібності в цілому. Дитина цього віку намагається співати природним голосом, без напруги, правильно передавати мелодію в діапазоні мі — сі. Для того, щоб розвинути голос дитини, привчити його співати чисто, правильно і погоджено з іншими дітьми, необхідно якомога більше співати з дітьми, розвиваючи у них любов і інтерес до співу (на заняттях, в побуті, іграх, на прогулянках). До розучування пісні необхідно сформувати у дитини цілісне уявлення про її мелодію. З цією метою спочатку з дітьми слухають пісню, уточнюють її характер і зміст, а потім йде робота над чистотою інтонації : диханням, дикцією. Вокальні навички формуються в процесі роботи над розспівами. З метою досягнення легкого і чистого звуку проспівують склади: га, но, ку, го, гу використовують вправи для правильного формування голосних, наприклад, звук «а» — лялька плаче «а» або вколиши ведмедика «а — а-а-а-а»..; звук «о» — курочка зве курчат «до, до, ко».

Для того, щоб проявилася вокальна специфіка пісні і було вирішено учбове завдання, слід використовувати комплекс методичних прийомів, які доповнюють один одного, : підкреслено чіткий початок виконання пісні, дотримання ритму співу, виділення важких для вимови слів, інтонаційних оборотів; простягання кінців музичних фраз і т. д. Залежно від поставленого завдання змінюється характер співу. В процесі навчання важливе значення мають вказівки музичного керівника, передуючі показу. Вказівки можуть бути образні (звернені до дитячого мислення, емоцій) і прямі (спрямовані на розуміння дітьми вимог педагога).

Для чистого звучання пісні необхідно дотримувати співецьку установку, тобто правильну позу дитини під час співу: діти сидять прямо і глибоко на стільці, притулившись до спинки; не нахиляючи корпус і голову вперед. Розучування пісні здійснюється, коли діти сидять на стільці. Стоячи співають ті пісні, які знайомі. Для того, щоб розвивати дитячий голос, репертуар повинен відповідати наступним вимогам: ясність будови ладу мелодії; доступність тексту для співу і мелодії голосовим можливостям дітей. При цьому не потрібно квапитися з розширенням діапазону пісенного репертуару.

В цілях розвитку пісенного виконання дітям пропонують творчі завдання, дидактичні ігри типу «Поклич кішечку», «Курочка і циплятка», «Погойдай і заколиши лялечку» та ін.

Музично-ритмічні рухи

Заняття музично-ритмічними рухами спрямовані на розвиток музичних здібностей, емоційній чуйності на музику, і раніше усього почуття ритму. Дитина цього віку вже здатна звертати увагу на якість руху — головним чином при ходьбі, бігу; на узгодженість рухів рук і ніг при ходьбі.

Під час розучування музично-ритмічних рухів з урахуванням вікових особливостей дітей музичний керівник використовує різні методичні прийоми: виразне виконання музики, наочний показ окремих танцювальних рухів, пояснення того, як слід виконувати ритмічну вправу; показ рухів дітьми або вихователем. До кінця року діти вже чують трьохприватну музику, голосно і тихо звучну; емоційно реагують на різнохарактерну музику (веселу, сумну).

В цілях ефективного розвитку музично-ритмічних рухів педагогові доцільно дотримуватися наступних методичних рекомендацій. Навчання рухам повинне починатися із сприйняття музики до гри (танцю, танцю), щоб сформувати загальне уявлення про неї. Розучування ігор і танців починається з показу, і, тільки побачивши, що діти добре рухаються під музику, педагог може обмежуватися вказівками по ходу виконання танцю, танцю або гри. При цьому слід домагатися не просто правильного і виразного виконання руху. Для цього педагог використовує образні порівняння (йдемо як солдати, стрибаємо як зайчики, літаємо як пташки), що допомагають дітям передавати характер руху.

В процесі розучування музично-ритмічних рухів в цьому віці слід використовувати наступні методичні прийоми: виразне виконання музики, гра, вправи, пояснення, художнє слово, показ.

На заняттях і під час святкових заходів не слід використовувати аудіозаписи. Дітям треба танцювати під «живу» музику, щоб випробовувати задоволення від виконуваного танцю.

Гра на дитячих музичних інструментах

Триває закріплення знань дітей про музичні іграшки і дитячі .

Знайомство з інструментом треба проводити так, щоб у дітей виник інтерес до нього. Тому спочатку доцільно провести бесіду, але побудувати її так, щоб музичний інструмент, з яким знайомлять дітей, був піднесений в привабливій формі. Так, знайомлячи дітей з металлофоном, слід показати їм пластинки, молоточок; зіграти веселу танцювальну мелодію, знайому пісеньку, запропонувати малюкам спробувати самостійно витягнути звуки. В ході навчання грі на музичних інструментах велике значення має розвиток почуття ритму і музичного слуху. З цією метою проводяться музичні дидактичні ігри.

Якщо програмні завдання будуть вирішені в повному об’ємі, то музична активність дітей проявиться в наступному: вони зацікавлено слухають музику і емоційно реагують на неї, дізнаються знайомі пісні і п’єси, прагнуть чисто інтонувати мелодію, уміють передавати елементарну ритмічність в основних, образних і танцювальних рухах; підігравати на ударних інструментах ритм знайомих музичних творів.

3. Середня група (від чотирьох до п’яти років)

Діти вже мають достатній музичний досвід, завдяки якому починають активно включатися в різні види музичної діяльності : слухання, спів, музично-ритмічні рухи, гру на дитячих музичних інструментах і творчість.

Заняття є основною формою навчання, структура залишається колишньою, але характер дещо міняється. Дітям дають складніші завдання, які вимагають зосередженості і усвідомленості дій, хоча до якоїсь міри зберігається ігровий і розважальний характер навчання. Заняття проводяться як завжди двічі в тиждень по 20 хвилин. Їх побудова грунтується на загальних завданнях музичного виховання, викладених в програмі.

Вибір методичних прийомів залежить не лише від етапу розучування твору, але і від особливостей віку і можливостей дітей. По- колишньому активно використовується показ: у дітей ще недостатньо розвинена координація рухів, вони не дуже добре орієнтуються в просторі, у них маленький запас танцювальних рухів. В той же час дітям вже надається можливість самостійно шукати виразні засоби передачі художнього образу. Також активно використовуються наочні і ігрові методи, які дозволяють викликати інтерес і емоційне відношення до діяльності, активність.

Слухання музики

Діти цього віку виявляють значно більшу цікавість до інструментальної музики. Вони розрізняють не лише характер твору, але і його жанр (танець, марш, пісня), починають висловлювати своє відношення до нього. У цій групі продовжують виховувати навички сприйняття. При цьому важливим є створення невимушеної обстановки під час слухання музики. Позитивний емоційний настрій виникає у дитини у тому випадку, якщо йому цікаво; він є співучасником що відбувається, тому педагогові слід виконувати твір емоційно. Розбудити фантазію і уяву дітей допоможуть рядки із поетичних творів, показ ілюстрацій або коротка бесіда, націлена на розвиток емоційних почуттів дитини при сприйнятті художнього образу. Майстерність педагога проявляється в тому, що його слова і дії повинні викликати у дітей активність при сприйнятті і обговоренні музичного твору.

Для того, щоб навчити дитину слухати музику, розвивати його слухове сприйняття і музичну пам’ять, слід широко використовувати музично-дидактичні ігри («Буратино», «Упізнай пісню по ритму», «Подумай і дізнайся»). Методика їх розучування має свою специфіку: спочатку діти слухають твір, звертаючи увагу на виразні засоби; потім запам’ятовують мелодію, під яку діятимуть; на останньому етапі за допомогою вихователя включаються в гру і потім грають самостійно.

Спів

Діти цього віку вже можуть співати виразно, брати дихання між фразами, вимовляти слова правильно і ясно; співати погоджено, починати і закінчувати разом, мелодію співати чисто.

Для правильної організації роботи над піснею необхідно знати можливості і особливості дітей, їх голосовий діапазон і на яких звуках їм зручно співати. У цьому віці діти співають від «до» першої октави до «ля» першої октави. Навчати співу необхідно в сприятливій обстановці: педагог повинен вселяти в них упевненість в тому, що у них усе вийде; що вони можуть і уміють співати виразно і красиво, постійно працювати над чистотою інтонації і звукоутворенням. При цьому необхідно налаштовувати дітей на потрібну тональність, проспівувати для зразка початкові звуки пісні з наступним їх повтором дітьми. При розучуванні мелодії можна дати її проспувавуння на різні склади: ля, ма, але, що одночасно сприяє розвитку дикції. Для поліпшення артикуляції можна використовувати скоромовки, чотиривірша; вимовлення шепотом коротких фраз, проспівування куплетів, виконання приспіву групою, а заспіву — сольно.

Коли ускладнено проспівування якого-небудь інтервалу, можна потренувати дітей і використовувати характерну інтонацію для вираженого в пісні художнього образу. Наприклад, якщо розучується пісня «Ку — кушечка», муз. М. Красева, то використовується звуконаслідування «ку-ку».

Необхідно розвивати дитячу пісенну творчість за допомогою завдань: «Заспівай власну колискову», «Допой пісеньку», «Поклич подругу або друга», «Питання і відповіді» і тому подібне

Музично-дидактичні ігри

Музично-дидактичні ігри сприяють розвитку сенсорних здібностей дітей, стимулюють їх на прослуховування твору, пізнавання, порівняння або виділення виразних музичних засобів (висота звучання, тембр, динаміка, ритм). В середньому за рік розучується 10-12 ігор, при цьому кожна гра розучується як на заняттях, так і поза заняттями. Після того, як гра вивчена дітьми, вона переноситься в самостійну музичну діяльність дітей.

Музично-ритмічні рухи

Діти цього віку вже можуть проявляти самостійність при виконанні танців, ігор і вправ : починати рухи після вступу, міняти їх залежно від форми , динаміки (голосно — тихо), регістра (високий — низький); виконувати рухи погоджено, дотримуючи заданий темп; передавати ігрові і танцювальні художні образи; рухатися по кругу.

На заняттях активно використовуються ігрові методи і прийоми, які допомагають звернути увагу дитини на характер музики, добитися виразнішого і емоційнішого виконання. Використання яскравої атрибутики супроводить підвищення якості руху, доповнює емоційний настрій. Наприклад, при виконанні вальсу дітям можна дати в руки кульки, квіти; а російського танцю — хустки, стрічки та ін.

Навчаючи музично-ритмічним рухам, слід здійснювати індивідуально-диференційований підхід до дітей. Це дозволяє враховувати можливості кожної дитини і надавати допомогу слабким і соромливим.

Дітей п’ятого року життя треба учити інсценуванню нескладних пісень, музичних казок, імпровізації танцівГра на дитячих музичних інструментах

Навчання відбувається систематично на заняттях і в повсякденному житті. Методика навчання грі на будь-якому інструменті складається з наступних етапів: знайомство з ударними дитячими музичними інструментами (розповідь про історію створення кожного інструменту); постановка корпусу, рук; розучування музичного твору.

Дітей учать тримати інструмент без напруги, але міцно. При цьому м’язи кисті руки не мають бути напружені. При грі на ударному інструменті головна роль належить кисті руки, хоча — в тій або іншій мірі — беруть участь плече і передпліччя. Основним способом звуковиведення є удар, який складається з декількох фаз, : помах руки, її спрямований рух до інструменту, зіткнення з джерелом звуку і відтворення звуку, відскік і поворотний рух руки. Дітей слід привчати до постійного слухового контролю, це дозволяє отримувати красивий звук. Розвиток м’язів кистей рук, координація рухів досягаються в результаті систематичних занять, а уміння виробляються в процесі спеціальних вправ. Необхідно формувати у дітей інтерес і бажання музичити на дитячих інструментах.

При правильній постановці роботи по музичному розвитку до кінця п’ятого року життя діти можуть висловлювати судження про музику, оцінювати її і якість співу; у них вже є улюблені твори; проявляють самостійність при виконанні пісень, танців; інтерес до колективного співу з супроводом фортепіано, без нього і сприйняттю музики; дізнаються мелодії по вступу і ув’язненню; люблять ритмічні рухи; у іграх, вправах і танцях передають характер твору; виконують програмні танцювальні рухи і можуть використовувати їх у вільному танці.

4. Старша група (від п’яти до шести років)

1.Діти з великим інтересом відносяться до занять; у кожної дитини є свій улюблений вид діяльності, їх інтереси вже носять стійкий характер. Основна увага приділяється формуванню уміння сприймати і порівнювати різні музичні твори подальшому розвитку музичних здібностей. Зміст занять ускладнюється: розширюється репертуар і зростають вимоги до якості виконання завдань. Тривалість занять складає 25 хвилин. Виділяються наступні розділи: слухання музики, виконання (пісні, рухи, гра на дитячих музичних інструментах), творча діяльність.

Слухання музики

Роботу по цьому розділу ми рекомендуємо вести по трьох пізнавальних напрямах, кожне з яких має свої цілі і завдання.

Знайомство з жанрами, характером музики : дітям пропонують слухати твори контрастного характеру, що допомагає їм зрозуміти почуття, виражені в музиці.
Знайомство з особливостями твору : дітей учать розуміти, що музика завжди передає і виражає почуття, настрій, переживання людини; педагог і діти спільно прагнуть розповісти про сенс твори. Так у дитини виробляється індивідуальність суджень і висловлювань. Важливо, щоб діти відчули відношення композитора до зображуваних подій, тому, характеризуючи музичний твір, необхідно детально аналізувати особливості виразних засобів, показувати Їх зв’язок із змістом.
Знайомство з прийомами музичної виразності, основними і супутніми художніми засобами, що допомагає дитині усвідомити і сприйняти твір в цілому. Цілісне сприйняття твору залишається одним з основних методів роботи : це дає педагогові можливість учити дітей диференційованому сприйняттю музики, тобто показувати, як поступово розвивається музично-художній образ і яким його бачив і відчував композитор в процесі творчості. Навички музичного сприйняття закріплюються, якщо прослуховування п’єси супроводжується діями. Наприклад, твір для слухання музики «Танець птахів», муз. Н. Римского-Корсакова, може супроводжуватися творчим завданням — зображувати танець птахів і передати радість прильоту в рідні краї. Сприйняття формується не лише в процесі музичних занять, але і в культурно-дозвільній діяльності: на святах, під час розваг, відпочинку, спортивних змагань; на заняттях по розвитку мови, математиці, образотворчій діяльності і т. д.

Спів

Діти цієї вікової групи, що мають музичний слух і голос, вже можуть співати, чисто інтонуючи мелодію, і здатні освоїти ряд співецьких навичок. Першоосновою вокального виховання є наслідувальний спів, тому дитині треба показувати хороші зразки співу, продовжувати учити слухати, повторювати почуте; порівнювати свій спів з оригіналом і виправляти недоліки.

Спів педагога повинен відповідати високим вимогам з точки зору вокальної техніки, чистоти інтонації, виразності, образності. Кожен вокальний зразок звучить багаторазово і в різноманітних варіантах, тобто в різній тональності, різних темпах, у виконанні педагога і добре співаючих дітей.

Музичному керівникові слід дотримуватися ряду положень, вироблених практикою. При першому показі твору діти слухають мовчки, зосереджено, не намагаючись наслідувати. Це дає можливість уникнути неправильного співу. Вокальний зразок може звучати в двох варіантах: з музичною підтримкою (підіграванням або підспівуванням) або без нього. Постійне підігравання або підспівування педагога заважають розвитку слуху дітей. Проте у будь-якому випадку музична підтримка повинна звучати, не заглушаючи співу самої дитини. В процесі навчання дітей співу потрібні пояснення педагога. При цьому особлива увага приділяється роботі над співецьким диханням, яке має бути спокійним, безшумним, регулюватися музичними фразами, не розриваючи слова. Для вироблення дихання слід використовувати ігрові вправи: понюхай троянду або гвоздику; зроби видих, як би задувши свічку; хто довше гуде (як паровоз або пароплав).

Музичному керівникові слід пам’ятати: у кожної дитини є звуки, які йому зручніше співати природним голосом, — так звані примарні зони. Найбільш природний діапазон для дітей старшого віку в межах квінти «ре» першої октави — «сі» першої октави. Якщо дитина співає вище або нижче за ці звуки, то у нього втрачається чистота інтонації; необхідно визначати примарні зони кожної дитини.

В ході поетапного розучування пісні застосовуються прийоми, які сприяють розвитку голосу і музичних здібностей.

Перший етап навчання включає вступне слово педагога, художній показ, бесіду і повторний показ. Чим яскравіше і емоційніше проходить цей етап, тим більшу активність проявляють діти. В ході бесіди вони вчаться відмічати звукові особливості пісні і висловлювати свою думку. І усе це завершується колективним виконанням пісні.

Другий етап — власне розучування. Він починається із співу разом з педагогом. Спочатку краще заспівати пісню один-два рази від початку до кінця без фортепіанної підтримки. Це дозволить виділити дітей, на яких можна спиратися під час співу. Потім починається тривалий процес розучування мелодії по фразах. Темп проспівування фраз повинен забезпечувати нормальне співецьке дихання.

При розучуванні добре використовувати наступні прийоми: педагог доручає дітям виконання однієї фрази, а сам співає усю пісню.

Сенс цього прийому полягає в тому, що дитина виконує одну фразу, але активно слухає усю мелодію і учить її. Складніший прийом — розподіл окремих фраз між декількома виконавцями. З одного боку, це сприяє цілісному сприйняттю пісні, а з іншої — допомагає показати тотожність і відмінність фраз. Наприклад, пісню «Прогулянка», муз. Е. Тиличеевой, сл. Н. Найденовой, можна співати по фразах: одна дитина — першу музичну фразу куплета; інша дитина — другу, а потім навпаки.

На третьому етапі йде робота над виразністю співу, і перед педагогом стоїть завдання активізувати дітей. Для цього використовується спів усією групою, індивідуально і по підгрупах у супроводі фортепіано або без нього.

Пісенна творчість

Діти старшої групи виявляють підвищену цікавість до пісенної творчості, яка починається з навчання звуконаслідуванню голосам птахів і домашніх тварин, звучання музичних інструментів (із зміною висоти звучання, ритму, музичних інтонацій), імпровізації нескладних музичних питань і відповідей типу : «Де ти»? — «Я тут»!. Неодмінною рисою імпровізації є те, що вона має бути схожа із зразком, але відрізнятися від нього мелодійними і ритмічними оборотами.

Дидактична гра

Разом із слуханням музики, співом важливе місце продовжує займати дидактична гра, спрямована на розвиток сенсорних здібностей дітей, тобто уміння сприймати і відтворювати висоту, силу, тембр і рух музичних звуків. Розучування гри відбувається на заняттях, потім діти грають в неї разом з дорослим або один з одним («Упізнай пісню по вступу», «Скільки нас співаю»?, «Дзвінкі дзвіночки»). Технологія навчання дидактичній грі та ж, що і в середній групі.

Музично-ритмічні рухи

Навчання ритміці спрямоване на розвиток музичного сприйняття, прагнення рухатися відповідно до характеру музики, форми твору; формування любові до танцювальних і ритмічних рухів: навчання умінню рухатися легко і пластично, отримуючи від цього задоволення.

Заняття традиційно містять вправи для засвоєння елементів рухів танцю, гімнастики, бігу, кроку, підскоків, ігор, хороводів, танців, танців, а також танцювальна і ігрова творчість. В процесі розучування вправ слід стежити за поставою, координацією рухів рук і ніг, взаємозв’язком рухів з музикою, пластичністю, чіткістю і легкістю рухів.

Музичний керівник, працюючи над рухом, прагне створити атмосферу творчості, в якій кожна дитина може розкрити себе. Змусити дітей забути про власну невмілість допомагають образні ситуації.

При виборі методичних прийомів слід орієнтуватися на можливості дітей і на особливості кожного твору. Для активізації творчих проявів в програму включено інсценування пісень, ігор, хороводів, яке вимагає від дитини уміння виразно рухатися, танцювати, зображувати дії героя («Зайченя», русявий. нар. пісня). Участь в інсценуваннях дозволяє дітям легко включатися в образний простір твору і сприяє прояву ними творчості. В цілях його розвитку використовуються творчі завдання, які сприяють продумуванню комбінацій танцювальних рухів (зображуй хитру лисицю, сердитого вовка, ведмедя, що йде, і тому подібне).

Гра на дитячих музичних інструментах

Для навчання потрібні: систематичний музичний розвиток дітей, створення дитячого оркестру і формування бажання грати в нім.

Методика навчання грі на дитячих музичних інструментах визначається послідовністю освоєння конкретного інструменту. Наприклад, при навчанні грі на металофоні діти спочатку виконують прості наспівки на одному звуці, що дозволяє їм навчитися виконувати ритмічний малюнок наспівки, дотримуватися загального темпу, одночасно починати і закінчувати гру. Потім розучуються наспівки, побудовані на двох звуках, що сприяє розвитку звуковисотного слуху. Надалі дітей учать виконувати наспівки, побудовані на трьох-чотирьох і більш звуках. В процесі навчання грі на музичних інструментах слідує частіше використовувати музично-дидактичні ігри. Коли дитина вивчить твір, можна підключати і інші дитячі музичні інструменти.

До кінця року діти здатні сприймати різні жанри (марш, вальс, полька, колискова); мають улюблені п’єси, пісні, танці, ігри; мають музичну пам’ять, співецькі навички; співецьким слухом, вокально-слуховою координацією; уміють імпровізувати в співі, танці; творчо передавати різні музично-ігрові образи; володіють танцювальними рухами.

Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 222 Харківської міської ради"

Сторінка музкерівника